Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, як трави, як води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

     Саме з цих слів розпочався виховний захід для учнів початкових класів під назвою «Усі ми родом з України». Його підготували учні 4 класу разом із класним керівником  Бончук Світланою Андріївною.

    Глибока  любов до Батьківщини, роду свого, почуття пошани до українців, повага до рідної мови,  все це діти передали у своєму виступі. Звучали віршовані рядки  генія українського слова Т.Г.Шевченка,  мелодійні рядки Л.Українки, неповторні вірші В.Сосюри та А.Малишка.

    Дізналися учні і про видатних людей України: художників, композиторів, кінорежисерів, вчених.

    Згадали і про традиції українського народу, його вмінням радіти, співати, танцювати  та жартувати.   А учасники  Сорочинського ярмарку пригостили присутніх соковитими яблучками, смачними бубликами та справжніми горішками.

    Свято залишило приємні спогади про побачене.

   Нехай кожен з вас відчує гордість за нашу державу, бо ми – діти твої, Україно!

                                                           

Вітаємо з перемогою у фотоконкурсі «Моя Україна»!

Горобець Діана – І місце

Нагибіна Ольга – ІІІ місце

Натхнення Вам та творчих успіхів!

                                                           

СЛАВА УКРАЇНІ!

СЛАВА ГЕРОЯМ!

УКРАЇНА – ЦЕ НА ВСЕ ЖИТТЯ!

УКРАЇНА – ПОНАД УСЕ!

             

  У лютому 2014 року під час сутичок протестувальників із силовиками в центрі Києва загинули понад сто осіб за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі. Описати, а тим більше відчути глибину трагедії і болю, які впали невимовним тягарем на Україну, нині не під силу нікому.

Не плачте, мамо, я іще живий,

Хоча й лежу із кулею у грудях…

А наді мною, юним, молодим

Схилилися в скорботі люди…

Я не помру, ніколи не помру,

Мені в віках залишене безсмертя,

Хоча і вас тепер не обійму

Та я живу у всенароднім серці…

                                                           

«Українська хата – рушником багата»

Так називалось свято, яке провели учні 2 класу.

Діти познайомились з рушником, як оберегом, його символічним  значенням, традиціями, звичаями, обрядами пов’язаними з рушником. Вони осмислили значення  рушника у житті рідного народу, потреби берегти його як сімейний скарб, бажання вишити свій рушник. Учні пройнялися глибокими почуттями любові до батьків, пошани до людей, праці, гордості до односельців майстринь-вишивальниць, родичів, близьких.

На свято були запрошені шановані люди села, майстрині-вишивальниці: Олянич Катерина Олександрівна, Скубій Лідія Іванівна, Скубій Зоя Іванівна, Сердюк Мотрона Кирилівна, Горошотченко Надія Павлівна, Піторипавло Любов Степанівна.

Ці жінки закохані в українську вишивку. І всю свою любов, щирість душі, талант і вміння вкладають у вишиті рушники і картини. Їхні роботи неодноразово виставлялись в рідному селі, районі і області.

Учні мали змогу помилуватися красою української вишивки. Вони були в захопленні від побачених творінь людських рук. Майстрині поділилися з дітьми секретами вишивання. Свято пройшло змістовно і цікаво.